ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГЕНЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОБІГУ ГМО
DOI:
https://doi.org/10.66556/2522-4549.1519.semchuk-zКлючові слова:
генетичні дослідження, генетично модифіковані організми, біобезпека, CRISPR-Cas9, геном людини, Картахенський протоколАнотація
У статті досліджено правові засади регулювання генетичних досліджень та обігу генетично модифікованих організмів (ГМО) в Україні та на міжнародному рівні. Проаналізовано положення Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 року № 1103-V як базового нормативно-правового акта у цій сфері, та визначено прогалини у правовому регулюванні, зокрема щодо технологій генного редагування CRISPR-Cas9, які суттєво відрізняються від традиційних методів генетичної модифікації. Досліджено Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття від 29 січня 2000 року, ратифікований Україною у 2002 році, та визначено його роль у формуванні міжнародних стандартів регулювання транскордонного переміщення ГМО. Розглянуто підходи Європейського Союзу до регулювання ГМО, зокрема Директиву 2001/18/ЄС про навмисне вивільнення генетично модифікованих організмів у навколишнє середовище та рішення Суду ЄС у справі C-528/16 (2018) щодо поширення вимог законодавства про ГМО на організми, отримані методами направленого мутагенезу. Проаналізовано правові та етичні аспекти редагування геному людини з урахуванням положень Конвенції Ов'єдо про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини від 4 квітня 1997 року та Загальної декларації ЮНЕСКО про геном людини та права людини від 11 листопада 1997 року. Обґрунтовано необхідність оновлення вітчизняного законодавства з урахуванням новітніх досягнень генетичної науки, зокрема перегляду визначення генетично модифікованого організму у Законі про біобезпеку 2007 року з метою охоплення організмів, отриманих методами генного редагування, а також формування правових засад регулювання клінічного застосування технологій редагування геному людини відповідно до міжнародних стандартів біоетики.Посилання
1. Pro derzhavnu systemu biobezpeky pry stvorenni, vyprobuvanni, transportuvanni ta vykorystanni henetychno modyfikovanykh orhanizmiv : Zakon Ukrayiny vid 31 travnya 2007 roku № 1103-V. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. 2007. № 35. St. 484. [in Ukrainian].
2. Malysheva N.R. Pravove rehulyuvannya biobezpeky: novitni vyklyky. Pravo Ukrayiny. 2018. № 6. S. 38–52. [in Ukrainian].
3. Kartakhenskyi protokol pro biobezpeku do Konventsiyi pro biolohichne riznomanittya vid 29 sichnya 2000 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_935 (data zvernennya: 01.10.2018). [in Ukrainian].
4. Andreitsev V.I. Ekolohichne pravo : pidruchnyk. Kyyiv : Istyna, 2007. 848 s. [in Ukrainian].
5. Directive 2001/18/EC of the European Parliament and of the Council of 12 March 2001 on the deliberate release into the environment of genetically modified organisms. Official Journal of the European Communities. L 106/1. 17.4.2001.
6. Judgment of the Court (Grand Chamber) of 25 July 2018 in Case C-528/16, Confédération paysanne and Others. ECLI:EU:C:2018:583.
7. Hetman A.P. Ekolohichne pravo Ukrayiny : pidruchnyk. Kharkiv : Pravo, 2013. 432 s. [in Ukrainian].
8. Konventsiya pro zakhyst prav i hidnosti lyudyny shchodo zastosuvannya biolohiyi ta medytsyny vid 4 kvitnya 1997 roku (Konventsiya Ovyedo). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_334 (data zvernennya: 01.10.2018). [in Ukrainian].
9. Razmyetayev S.V. Bioetychni ta pravovi aspekty henetychnykh doslidzhen. Medychne pravo. 2018. № 2. S. 25–40. [in Ukrainian].
10. Universal Declaration on the Human Genome and Human Rights of 11 November 1997. UNESCO. 29 C/Resolution 16.
11. Krasnova M.V. Pravove zabezpechennya biobezpeky: natsionalnyi ta mizhnarodnyi vymir. Visnyk Kyyivskoho natsionalnoho universytetu. Yurydychni nauky. 2017. Vyp. 2. S. 60–74. [in Ukrainian].