НЕЙРОТЕХНОЛОГІЇ ТА ПРАВО НА МЕНТАЛЬНУ ПРИВАТНІСТЬ

Анотація

У статті досліджено правові проблеми, що виникають у зв'язку з розвитком нейротехнологій та їх впливом на право на ментальну приватність як складову права на повагу до приватного життя. Проаналізовано поняття нейротехнологій та нейроправ (neurorights) крізь призму сучасних наукових досліджень у галузі нейронаук та нейроетики, а також визначено основні категорії нейроправ, обґрунтовані у сучасній науковій літературі: когнітивну свободу, ментальну приватність, ментальну цілісність та психологічну неперервність. Досліджено положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року та статті 32 Конституції України від 28 червня 1996 року щодо гарантій права на невтручання в особисте життя у контексті нейротехнологічного зчитування та впливу на когнітивні процеси людини. Розглянуто досвід Чилі як першої у світі держави, що закріпила нейроправа на конституційному рівні шляхом внесення відповідних змін до Конституції та прийняття спеціального Закону про нейроправа у жовтні 2021 року, а також проаналізовано Рекомендації Ради ОЕСР щодо відповідальних інновацій у нейротехнологіях, ухвалені 11 грудня 2019 року. Визначено проблеми правового регулювання нейроінтерфейсів «мозок-комп'ютер» (brain-computer interfaces) у контексті захисту персональних даних та проаналізовано недостатність існуючих правових механізмів, зокрема Закону України «Про захист персональних даних» та Регламенту ЄС 2016/679 (GDPR), для належного захисту нейронних даних як особливої категорії чутливих даних. Обґрунтовано необхідність формування нормативно-правової бази, що забезпечить захист ментальної приватності в умовах стрімкого розвитку нейротехнологій, та визначення нейронних даних як окремої правової категорії, що потребує посиленого режиму охорони.