ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОСУБ'ЄКТНОСТІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

У статті досліджено теоретико-правові проблеми визначення правосуб'єктності систем штучного інтелекту у контексті сучасного цивільного та міжнародного права. Проаналізовано класичну доктрину правосуб'єктності, що ґрунтується на понятті свідомого волевиявлення, та визначено її застосовність до систем штучного інтелекту, які здатні приймати автономні рішення без безпосереднього втручання людини. Досліджено Резолюцію Європейського парламенту від 16 лютого 2017 року з рекомендаціями Комісії щодо норм цивільного права про робототехніку (2015/2103(INL)), зокрема положення щодо створення спеціального правового статусу «електронної особи» (electronic person) для автономних роботів, та визначено аргументи прихильників і противників такого підходу. Проаналізовано положення Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року в частині суб'єктів цивільних правовідносин та досліджено можливість адаптації інституту юридичної особи до потреб правового регулювання систем штучного інтелекту. Розглянуто проблему цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану автономними системами штучного інтелекту, зокрема питання розподілу відповідальності між розробником, власником та оператором системи. Досліджено питання прав інтелектуальної власності на об'єкти, створені системами штучного інтелекту, зокрема прецедентну справу DABUS щодо визнання системи ШІ автором винаходу, та рішення Патентного відомства США та Європейського патентного відомства з цього питання. Обґрунтовано недоцільність визнання штучного інтелекту повноцінним суб'єктом права на сучасному етапі розвитку технологій та запропоновано альтернативні правові конструкції, зокрема модель відповідальності за аналогією з відповідальністю за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (стаття 1187 ЦК України).