ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЗАРАДИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ

Анотація

У статті досліджено конституційно-правові засади обмеження прав і свобод людини та громадянина в умовах пандемії COVID-19 з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду. Проаналізовано правовий режим карантину, встановлений постановами Кабінету Міністрів України на підставі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III, та визначено його співвідношення з правовими режимами надзвичайного та воєнного стану, передбаченими Конституцією України від 28 червня 1996 року. Досліджено обмеження свободи пересування (стаття 33 Конституції), права на мирні зібрання (стаття 39), права на освіту (стаття 53), свободи підприємницької діяльності (стаття 42) та права на працю (стаття 43), запроваджені в Україні протягом 2020 року, крізь призму принципів пропорційності та необхідності, закріплених у статтях 8–11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року та статті 64 Конституції України. Проаналізовано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX, яким було суттєво розширено повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення карантинних обмежень, та визначено ступінь конституційності запроваджених ним обмежень з огляду на делегування широких повноважень виконавчій владі. Розглянуто практику Європейського суду з прав людини щодо допустимості обмеження прав в умовах загрози громадському здоров'ю, зокрема рішення у справах «Енхорн проти Швеції» та «Вавржічка та інші проти Чеської Республіки», та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового механізму обмеження прав у кризових ситуаціях, включно з нормативним закріпленням принципу пропорційності.