ПРИМУСОВЕ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ВАКЦИН ЯК БАЛАНС МІЖ ПАТЕНТНИМ ПРАВОМ ТА ПРАВОМ НА ЗДОРОВ'Я

Анотація

У статті досліджено правовий інститут примусового ліцензування фармацевтичних винаходів, зокрема вакцин проти COVID-19, як механізм забезпечення балансу між патентними правами виробників та правом на здоров'я населення в умовах пандемії. Проаналізовано положення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) від 15 квітня 1994 року, зокрема статтю 31 щодо умов та порядку використання об'єкта патенту без дозволу правовласника, та Дохійську декларацію про Угоду TRIPS і громадське здоров'я від 14 листопада 2001 року (WT/MIN(01)/DEC/2), яка підтвердила право держав-членів СОТ використовувати механізм примусового ліцензування для захисту громадського здоров'я. Досліджено положення Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року № 3687-XII, зокрема статтю 30, яка передбачає можливість надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу без згоди власника патенту в умовах надзвичайної суспільної потреби з виплатою відповідної компенсації. Розглянуто ініціативу Індії та Південної Африки щодо тимчасового звільнення від патентних зобов'язань стосовно вакцин проти COVID-19 (TRIPS waiver) у рамках Світової організації торгівлі, підтриману понад сотнею держав-членів, та визначено правові аргументи прихильників і противників такого підходу, зокрема щодо впливу обмеження патентних прав на інноваційний потенціал фармацевтичної галузі та щодо глобальної справедливості у розподілі вакцин. Обґрунтовано необхідність удосконалення механізму примусового ліцензування у вітчизняному законодавстві та його адаптації до умов глобальних загроз громадському здоров'ю, зокрема деталізації процедури видачі примусових ліцензій та критеріїв визначення розміру компенсації правовласнику.