Юрисдикційна конкуренція як чинник реформування судової системи України: конституційно-правовий аспект

Анотація

У статті проаналізовано юрисдикційну конкуренцію як один із ключових чинників реформування судової системи України у конституційно-правовому вимірі. Показано двоїсту природу явища: конструктивну (змагання за якість правосуддя, що стимулює спеціалізацію судів і вдосконалення процесуальних правил) і деструктивну (конфлікт підсудності, що загрожує праву на доступ до суду). У національному контексті окреслено типові «прикордонні» колізії між цивільною, господарською та адміністративною юрисдикціями, узагальнено підходи Великої Палати Верховного Суду до їх розв'язання та наголошено на обов'язку держави забезпечити ефективний судовий захист навіть за умов нормативної невизначеності. Проаналізовано практику ЄСПЛ щодо порушень ст. 6 Конвенції у справах проти України, що виникали через «перекидання» позовів між юрисдикціями, і зроблено висновок про пріоритет розгляду справи по суті над формалізмом. Показано, як реформи 2016–2017 рр., створення Вищого антикорупційного суду та ліквідація ОАСК із запуском спеціалізованих адмінсудів стали відповідями на виклики юрисдикційної конкуренції, залишаючись у межах конституційної моделі спеціалізації та інстанційності. У міжнародно-порівняльній площині розглянуто феномен forum shopping і «ринок юрисдикцій» (зокрема приклад Делаверу), що висвітлює ризики «перегонів донизу» й водночас демонструє потенціал «перегонів угору» через підвищення стандартів правосуддя. Окрема увага приділена впливу воєнного стану та євроінтеграційних умов: збереженню безперервності правосуддя через гнучке перерозподілення територіальної підсудності, посиленню доброчесності суддівського корпусу та діджиталізації процесів як передумові привабливості національної юрисдикції для громадян і бізнесу. Сформульовано практичні рекомендації щодо остаточного законодавчого розмежування юрисдикцій, уніфікації судової практики, інституційних гарантій доступу до правосуддя та імплементації кращих іноземних моделей. Юрисдикційна конкуренція трактується як стимул до системного оновлення, що має завершитися консолідацією правового простору без втрати спеціалізації та якості судочинства.